Внесок європейського громадянського суспільства у створення Європейського цивільного корпусу миру, щоб покласти край війні в Україні та запобігти увічненню умов, які її викликали. Три пропозиції.

Зіткнувшись з війною через російську агресію, члени Європейського руху Ненасильницьких Дій MEAN разом із представниками українського громадянського суспільства та у співпраці з російською опозицією війні давно обговорювали та розмірковували над двома питаннями: “Як ми могли уникнути цього?”, “Що можна зробити, щоб покінчити з війною якнайшвидше, не увічнюючи умови, які зробили її можливою?»

Наша міркування спрямована на те, щоб вивести пацифістське громадянське суспільство з поляризованої суперечки про те, чи слід посилати зброю, а також для того, щоб вона набула необхідної єдності мети та дії, які так важливі для шляху до справедливого миру.

Трохи історії про Цивільний Корпус Миру

Починаючи з 1994 року, тобто відтоді, як Алекс Лангер вперше запропонував Європейському парламенту створити Цивільний Корпус Миру із завданням втручання у кризові зони, щоб уникнути ескалації конфліктів, уряд та Європейський парламент продовжували працювати над цим. Ідею Цивільного Корпусу Миру просували понад двадцять цивільних «місій», дванадцять з яких тривають (наприклад, у Боснії та Герцеговині у 2003 р., у Грузії у 2008 р. і зовсім недавно у Вірменії у лютому 2023 р.).

Дії ОБСЄ в Україні з 2014 року та провал Спеціальної моніторингової місії (SMM)

2014 року в рамках Мінських угод ОБСЄ запустила «Спеціальну моніторингову місію

(SMM) в Україні». Мандат цієї місії, схвалений 57 країнами-членами ОБСЄ, полягав у зниженні напруженості та сприянні стабільності та безпеці в Україні, заохоченні та сприянні діалогу між усіма сторонами і, зокрема, забезпеченні дотримання прав меншин у країні. Місія, що складається з 700-1000 цивільних осіб, охоплювала всю Україну, але була зосереджена на Донбасі. Вона закінчилася 31 березня 2022 після агресії Росії, коли її мандат не був продовжений через вето Москви.

Щоб відповісти на два питання поставлених вище, абсолютно необхідно зрозуміти, що пішло не так у структурі громадянських миротворчих інтервенцій, як вони були задумані та здійснені європейськими інституціями досі, і що треба змінити, щоб вони були ефективними. Послідовний та постійний проект Цивільного корпусу Миру, здатний насправді виконувати покладене на нього завдання та постійно підтримувати складне та надзвичайно делікатну роботу з підготовки ґрунту та сприяння здійсненню мирних угод.

Ситуація між поверхневими закликами та провалами попередніх домовленостей

Як представники європейського громадянського суспільства, які рішуче стоять на боці українського народу, у розпал агресії, спрямованої на залякування мирних жителів та підпорядкування всього народу волі атомної наддержави, ми вважаємо неприпустимим повторення закликів до поновлення переговорів. які не віщують конкретного вирішення.

Історія незалежності України з 1991 року по сьогоднішній день усіяна пактами та угодами, що залишилися на папері, і, відверто кажучи, враховуючи, що результатом є зруйновані 

будинки та життя, ми вважаємо марним зводити дискурс до дихотомії та дебатів у ЗМІ про мир/війну, як ніби в європейському пацифізмі є диявольський народ, який виступає за продовження війни, та інший доброчесний, який, заперечуючи проти відправки зброї, автоматично стає на бік миру. Якби сценарій, з яким ми зіткнулися, було так легко дозволити, внесок критичного осмислення пацифізму та ненасильства не знадобився б.

З іншого боку, ми вважаємо життєво важливим, щоб весь пацифістський рух загалом, поряд із битвами та кампаніями за роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї, терміново мобілізувався сьогодні і щоб Європейська Рада остаточно прийняла рішення про встановлення справжніх Європейських Цивільних Корпусів Миру. Корпуси, оснащені всіма інструментами та засобами, що забезпечують авторитет і силу, необхідні для виконання їх місії. Це вимагає, щоб – також з метою складання оцінки цивільних місій, реалізованих досі ЄС – було надано голос операторам, які в останні десятиліття мали досвід реконструкції та реабілітації у кризових зонах як війни, так і міських катастроф. Щоденні бюлетені SMM у Донбасі, які регулярно публікуються в Інтернеті, та динаміка між їхніми спостереженнями та відповідями чи відсутністю відповідей різних залучених інституційних органів є найважливішим елементом інформації, який виходить далеко за межі марних та наївних ігор у звинуваченнях про те, «хто почав першим».

Перша пропозиція

Нашою першою пропозицією є скликання якнайшвидше «Європейської конференції щодо критеріїв створення та діяльності Європейського Цивільного Корпусу Миру» за участю як інституційних, так і неурядових миротворців (як, власне, і було наміром Алекса Лангера) зі значним досвідом роботи в цій галузі. Конференція, організована в одному з міст України керівним комітетом, що складається з представників європейського громадянського суспільства і очолювана представниками українського громадянського суспільства, до участі в якій запрошуються представники політичних інститутів різних рівнів, насамперед як слухачі і потім як особи, які приймають рішення, тобто як співрозмовники, відповідальні за своєчасні відповіді у встановлені терміни.

Вибір українського міста місця проведення такого заходу, а також головування України в ініціативі також є символічно визнанням того, що своєю боротьбою та своїм життям цей народ завоював звання primus inter pares у європейській родині. І що ніхто, крім них, не може вимагати зміни (або, якщо хочете, прискорення) у структурі європейського уряду, щоб зробити його всерйоз носієм бачення та стратегії, які відводять цьому континенту роль, враховуючи болючі уроки її історії, роль, яка належить йому як гарант конструктивного врегулювання конфліктів як усередині Європи, так і за її межами.

Ми додаємо, що необхідність такої конференції вже була підтверджена двома техніко-економічними обґрунтуваннями вимог до належного функціонування Цивільних Корпусів Миру, замовленими Європейською комісією у 2004 та 2005 роках відповідно (Перший виконаний завдяки Berghof Research Center for Constuctive Conflict Managemet,Beriln,  та другий виконаний  Channel Research e B&S  Europe, Bruxelles). 

 Обидва наголошували на центральній ролі «недержавних» професіоналів, що набираються групою управління, яка діє відповідно до спеціальних процедур, здатних використовувати певні сильні сторони та усувати специфічні критичні моменти кожної кризової ситуації в її унікальності і, отже, з підходом, «анімації» контекстів взаємного роз , а не застосування заздалегідь визначених планів. Ця проблема також присутня у проекті «Реалізація громадянської PCSD та іншої громадянської допомоги ЄС у питаннях безпеки», який буде включений до порядку денного травневого пленарного засідання, в якому наголошується, що проект Цивільних Корпусів Миру має представляти та є додатковим інструментом, доступним ЄС для комплексного підходу до цивільного кризового регулювання (European Parliament, Committee of Foreign Affairs, “Draft Report on the implementation of civilian CSDP and other EU civilian security assistance” Rapporteur: Alviina Alametsä, 18/01/2023). Ми просимо Раду включити цей проект до нового Цивільного договору CSDP, який буде представлено у травні, і уряд Італії, зокрема, підтримує цю пропозицію.

Йдеться про те, щоб наважитися створити на європейському рівні орган з конструктивного управління конфліктами як необхідне доповнення та однакову гідність військового корпусу, передбаченого «Компасом», затвердженим міністрами оборони країн ЄС у березні 2022 р., який передбачає до 2025 року сили в 5000 солдатів реагування на надзвичайні ситуації Для європейських інститутів питання полягає в тому, щоб визнати, що, як і всі системні зміни, вони також мають знайти своє джерело та імпульс у динаміці громадянського суспільства та у нових формах діалогу між громадянським суспільством та політичними представництвами.

Друга пропозиція

Друга пропозиція адресована італійському уряду, щоб перезапустити і переглянути концепцію Цивільного корпусу Миру в нашій країні, яка виникла в результаті нескінченних експериментів, в яких вони були обмежені з 2014 року до сьогодні. З 2014 по 31 грудня 2022 Італія витратила 190 мільярдів євро на військові витрати, але не витратила 9 мільйонів на експерименти з цивільним корпусом Миру.

Третя пропозиція

Третя пропозиція – це скликання «Ненасильницького маршу братства і миру», яке має бути проведене, можливо, до літа 2023 року як заключний крок щодо ненасильницьких дій завдяки Конференції, згаданій у Пропозиції 1.

Ми усвідомлюємо, як європейські пацифісти, що у нас у ДНК і в нашій громадянській історії немає шляху звільнення від пригнічення, заснованого на ахімса і сатихараха східного характеру, а на нашій здатності реагувати зброєю та солідарністю.

Від Французької революції до звільнення від нацистського фашизму цивілізована Європа завжди вирізнялася своєю здатністю скидати позиції гнобителів силою найменших і пригноблених, аж до створення дедалі більш демократичних, егалітарних та ліберальних соціальних та інституційних систем.

Ми також усвідомлюємо, що зіткнулися з безпрецедентною необхідністю виявити, вперше після Римських договорів, що заснували ЄОВС та ЄЕС, нашу «атомну совість» (Н. Боббіо, Проблема війни і шляхи миру, 1979), усвідомлення активного пацифізму, завданням якого є запобігання всією силою серця і розуму самознищення нашого континенту від рук ядерних держав, держав, які явно поставлені на карту у нинішньому сценарії українського конфлікту

Марш має бути пластичною демонстрацією ядерної свідомості європейців і має бути здатним залучити тисячі громадян з усіх європейських країн та під керівництвом українського громадянськеого суспільства, яке у цей перший рік війни відзначилося не лише своїм збройним опором, а й а також і насамперед за численні та повсякденні форми ненасильницького опору вторгненню Російської Федерації (https://www.vita.it/it/article/2022/10/27/ucraina-documentate-235-azioni-di-resistenza-nonviolenta/164576/).

Це має відбуватися на основі навчань Ганді, європейської пацифістської громадянської думки та навчань нещодавньої соціальної доктрини католицької церкви, а також пацифістських доктрин усіх релігій, присутніх у нашому спільному домі.
Зіткнувшись з атомною ескалацією війни, що триває в самому серці Європи і відсутністю європейської армії, а також вже функціонуючого устрою Європейського цивільного корпусу миру, ми закликаємо всіх миротворців сформувати справжній людський ланцюг жінок і чоловіків, що тримаються за руки, що кладуть свої тіла на лінію фронту, щоб оголосити своєю присутністю біля українського фронту найпростіше послання: єдність між народами загальнолюдської долі та оголошення перемоги, яка ґрунтується на новому пакті між європейцями, який нікого не принижує.
Давайте ж, жителі планети, зустрінемося, щоб переосмислити європейський та світовий лад у світлі небачених досі гарантій свободи та безпеки для українців та для росіян, для всіх народів та для кожного з нас.

Європейський марш має побудувати справжній ланцюг братства, що ставить на перший план, на першу смугу тих, хто має право на захист перед агресією, але не має жодного відношення до «військових баронів» з будь-якої сторони. Брати, які ставлять на перший план самих себе і повертають втрачени здібності для любові і творчості, які приносить кожна війна.

Марш ненасильницьких дій, який є масовим заходом, здатний дати зрозуміти сильним світу цього, що прості люди Європи виступають проти насильства в конфліктах, і переконливо сказати урядам, що, не давши голосу і не прислухавшись до громадянського суспільства, сьогодні неможливо покласти край війні або побудувати менш нерівний і більш прихильний світ.

Ми домовимося про зустріч у певний день на польському кордоні та під керівництвом українського громадянського суспільства, використовуючи спеціальні автобуси та потяги, дістанемося до кордона одного з фронтів (наприклад, під Херсоном чи Бахмутом), щоб продемонструвати нашу незгоду з війною нашою фізичною присутністю, перебуваючи не менше семи днів у вказаному місці.

Firma e aderisci ai Corpi Civili di Pace Europei